Nynorskordboka
unnskylde
unnskylda
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å unnskyldaå unnskylde | unnskyldar | unnskylda | har unnskylda | unnskyld!unnskylda!unnskylde! |
| unnskylder | unnskylde | har unnskyldt | unnskyld! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| unnskylda + іменник | unnskylda + іменник | den/det unnskylda + іменник | unnskylda + іменник | unnskyldande |
| unnskyld + іменник | unnskyldt + іменник | den/det unnskylde + іменник | unnskylde + іменник | |
Походження
frå lågtysk, som I skylde; eigenleg ‘ta fri for skyld’Значення та вживання
Приклад
- unnskylde (framferda til) nokon;
- unnskylde seg med at ein vart borthefta
- imperativ:
- unnskyld (meg) at eg er så sein;
- unnskyld, er De ledig?