Nynorskordboka
surre 1
surra
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å surraå surre | surrar | surra | har surra | surr!surra!surre! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| surra + іменник | surra + іменник | den/det surra + іменник | surra + іменник | surrande |
Походження
lydord; samanheng med svirreЗначення та вживання
Приклад
- flugene surra i glaskarmen;
- det surra av alle slags tungemål
- steikje ved svak varme
Приклад
- surre aure i rømme
- svive rundt;
Приклад
- rokkehjulet surra og gjekk;
- tankar som surra i hovudet
- rote, tulle
Приклад
- du berre surrar