Nynorskordboka
befale
befala
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å befalaå befale | befaler | befalte | har befalt | befal! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| befalt + іменник | befalt + іменник | den/det befalte + іменник | befalte + іменник | befalande |
Вимова
befaˊleПоходження
av lågtysk bevalenЗначення та вживання
- gje ordre til;
Приклад
- eg befaler deg å gjere det
- ha kommando (2);