Nynorskordboka
kommandere
kommandera
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kommanderaå kommandere | kommanderer | kommanderte | har kommandert | kommander! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kommandert + іменник | kommandert + іменник | den/det kommanderte + іменник | kommanderte + іменник | kommanderande |
Походження
gjennom fransk commander, frå mellomalderlatin, frå latin con- og mandare ‘overlate’; jamfør kon-Значення та вживання
Приклад
- eg let meg ikkje kommandere
- ha kommando (2) over
Приклад
- kommandere ein tropp