Nynorskordboka
forvitre
forvitra
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forvitraå forvitre | forvitrar | forvitra | har forvitra | forvitr!forvitra!forvitre! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forvitra + іменник | forvitra + іменник | den/det forvitra + іменник | forvitra + іменник | forvitrande |
Походження
av tysk verwittern; av for- (2Значення та вживання
- om bergart: brytast ned, tærast opp, smuldrast, erodere (2)
Приклад
- skifer forvitrar lett
- gå i oppløysing;
Приклад
- tilliten til partiet forvitra