Nynorskordboka
forstue 2, forstuve
forstua, forstuva
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forstuaå forstue | forstuar | forstua | har forstua | forstu!forstua!forstue! |
| å forstuvaå forstuve | forstuvar | forstuva | har forstuva | forstuv!forstuva!forstuve! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forstua + іменник | forstua + іменник | den/det forstua + іменник | forstua + іменник | forstuande |
| forstuva + іменник | forstuva + іменник | den/det forstuva + іменник | forstuva + іменник | forstuvande |