Bokmålsordboka
vrøvle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vrøvle | vrøvler | vrøvla | har vrøvla | vrøvl!vrøvle! |
| vrøvlet | har vrøvlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vrøvla + іменник | vrøvla + іменник | den/det vrøvla + іменник | vrøvla + іменник | vrøvlende |
| vrøvlet + іменник | vrøvlet + іменник | den/det vrøvlede + іменник | vrøvlede + іменник | |
| den/det vrøvlete + іменник | vrøvlete + іменник | |||
Походження
dansk egentlig ‘sno, flette’Значення та вживання
fare med vrøvl, tulle, tøve, våse
Приклад
- du bare står og vrøvler