Bokmålsordboka
vinke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vinke | vinker | vinka | har vinka | vink! |
| vinket | har vinket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vinka + іменник | vinka + іменник | den/det vinka + іменник | vinka + іменник | vinkende |
| vinket + іменник | vinket + іменник | den/det vinkede + іменник | vinkede + іменник | |
| den/det vinkete + іменник | vinkete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; beslektet med vankeЗначення та вживання
- veive, vifte (2, 1)
Приклад
- vinke farvel;
- vinke med et lommetørkle;
- vinke på en drosje;
- vinke til en;
- vinke noen av, vekk
Приклад
- ære og vinning vinker i det fjerne