Bokmålsordboka
vinke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vinke | vinker | vinka | har vinka | vink! |
| vinket | har vinket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vinka + іменник | vinka + іменник | den/det vinka + іменник | vinka + іменник | vinkende |
| vinket + іменник | vinket + іменник | den/det vinkede + іменник | vinkede + іменник | |
| den/det vinkete + іменник | vinkete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; beslektet med vankeЗначення та вживання
- gjøre viftende bevegelser med hånden eller armen, som hilsen eller signal til noen (som er litt lengre vekk)
Приклад
- de vinker farvel;
- jeg vinket på en taxi;
- vinke til noen;
- vinke noen vekk
- virke dragende;
Приклад
- ære og vinning vinker i det fjerne