Bokmålsordboka
vingle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vingle | vingler | vingla | har vingla | vingl!vingle! |
| vinglet | har vinglet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vingla + іменник | vingla + іменник | den/det vingla + іменник | vingla + іменник | vinglende |
| vinglet + іменник | vinglet + іменник | den/det vinglede + іменник | vinglede + іменник | |
| den/det vinglete + іменник | vinglete + іменник | |||
Походження
trolig beslektet med svinge (2Значення та вживання
- gå eller bevege seg ustøtt hit og dit;jamfør vinglete (1)
Приклад
- vingle fram og tilbake;
- vingle i fylla
- i overført betydning: ha problemer med å ta standpunkt;
Приклад
- vingle i en sak;
- jeg vingler mellom to alternativer
- brukt som adjektiv:
- et vinglende parti