Bokmålsordboka
verne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å verne | verner | verna | har verna | vern! |
| vernet | har vernet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| verna + іменник | verna + іменник | den/det verna + іменник | verna + іменник | vernende |
| vernet + іменник | vernet + іменник | den/det vernede + іменник | vernede + іменник | |
| den/det vernete + іменник | vernete + іменник | |||
Походження
norrønt verna; jamfør vernЗначення та вживання
Приклад
- verne fedrelandet;
- hun verner om helsa si;
- de vernet seg mot tap
- brukt som adjektiv:
- holde en vernende hånd over noe