Bokmålsordboka
vanære 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å vanære | vanærer | vanæra | har vanæra | vanær! |
| vanæret | har vanæret | |||
| vanærte | har vanært |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| vanæra + іменник | vanæra + іменник | den/det vanæra + іменник | vanæra + іменник | vanærende |
| vanæret + іменник | vanæret + іменник | den/det vanærede + іменник | vanærede + іменник | |
| den/det vanærete + іменник | vanærete + іменник | |||
| vanært + іменник | vanært + іменник | den/det vanærte + іменник | vanærte + іменник | |
Значення та вживання
- bringe i vanære (1, fornærme, krenke
Приклад
- bli vanæret
- som adjektiv i presens partisipp:
Приклад
- en vanærende beskyldning