Bokmålsordboka
vanvittig
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| vanvittig | vanvittig | vanvittige | vanvittige |
Вимова
også vanvitˊtiПоходження
jamfør norrønt vanvitaЗначення та вживання
- fra vettet;
Приклад
- skrike som en vanvittig;
- bli vanvittig av alt bråket
Приклад
- en vanvittig påstand
- som adverb, brukt forsterkende:
Приклад
- vanvittig forelsket