Bokmålsordboka
blottstille
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å blottstille | blottstiller | blottstilte | har blottstilt | blottstill! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| blottstilt + іменник | blottstilt + іменник | den/det blottstilte + іменник | blottstilte + іменник | blottstillende |
Походження
fra tysk; jamfør blotteЗначення та вживання
Приклад
- blottstille seg selv;
- blottstille sin uvitenhet