Bokmålsordboka
blottlegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å blottlegge | blottlegger | blottla | har blottlagt | blottlegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| blottlagt + іменник | blottlagt + іменник | den/det blottlagte + іменник | blottlagte + іменник | blottleggende |
Походження
fra tysk; jamfør blotteЗначення та вживання
legge åpent i dagen;
Приклад
- tenåringens blottlagte mage;
- blottlegge privatlivet sitt på tv;
- hun blottla sine hensikter