Bokmålsordboka
turnere 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å turnere | turnerer | turnerte | har turnert | turner! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| turnert + іменник | turnert + іменник | den/det turnerte + іменник | turnerte + іменник | turnerende |
Походження
gjennom fransk, fra latin tornare ‘vende, dreie’; beslektet med tur (1 og turnus i betydning 3 jamfør norrønt turneraЗначення та вживання
- svare (på en replikk) på en viss (elegant, snedig) måte
Приклад
- turnere replikker med stort vidd
- delta i turnering (1)
- delta i turnering (2)