Bokmålsordboka
svikte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å svikte | svikter | svikta | har svikta | svikt! |
| sviktet | har sviktet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| svikta + іменник | svikta + іменник | den/det svikta + іменник | svikta + іменник | sviktende |
| sviktet + іменник | sviktet + іменник | den/det sviktede + іменник | sviktede + іменник | |
| den/det sviktete + іменник | sviktete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; beslektet med svikeЗначення та вживання
- bøye seg, gi etter
Приклад
- stigen sviktet;
- grunnen sviktet under føttene;
- knærne sviktet under meg
- som adjektiv i presens partisipp:
- bygge sine påstander på sviktende grunnlag
- slå seg vrang, slå feil
Приклад
- ryggen sviktet;
- motet sviktet;
- resonnementet sviktet;
- alle prognoser sviktet