Bokmålsordboka
sverge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sverge | sverger | sverga | har sverga | sverg! |
| sverget | har sverget | |||
| svor | har svoret |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sverga + іменник | sverga + іменник | den/det sverga + іменник | sverga + іменник | svergende |
| sverget + іменник | sverget + іменник | den/det svergede + іменник | svergede + іменник | |
| den/det svergete + іменник | svergete + іменник | |||
| svoren + іменникsvoret + іменник | svoret + іменник | den/det svorne + іменник | svorne + іменник | |
Походження
norrønt sverjaЗначення та вживання
- avlegge ed
Приклад
- sverge med hånden på Bibelen;
- sverge falsk (ed);
- sverge på at noe er sant;
- sverge dyrt og hellig
Приклад
- banne og sverge;
- han svor på at han skulle ta hevn
Фіксовані вирази
- sverge tilerklære seg som tilhenger av, ha tro på (noe)