Bokmålsordboka
surre 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å surre | surrer | surra | har surra | surr! |
| surret | har surret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| surra + іменник | surra + іменник | den/det surra + іменник | surra + іменник | surrende |
| surret + іменник | surret + іменник | den/det surrede + іменник | surrede + іменник | |
| den/det surrete + іменник | surrete + іменник | |||
Походження
lydord, beslektet med svirreЗначення та вживання
- dure svakt;
Приклад
- fluene surret i solveggen;
- det surret av alle slags tungemål
- steke ved svak varme
Приклад
- småørret surret i rømme
- løpe rundt;
Приклад
- rokkehjulet surret og gikk;
- disse tankene surret i hodet ustanselig
- rote, tulle
Приклад
- du bare surrer