Bokmålsordboka
strekke 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å strekke | strekker | strakk | har strukket | strekk! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| strukken + іменникstrukket + іменник | strukket + іменник | den/det strukne + іменник | strukne + іменник | strekkende |
Походження
trolig fra lavtysk; jamfør strekke (2Значення та вживання
- refleksivt: tøye, bli lengre
Приклад
- tauet strakk seg under påkjenningen
- i forbindelsen
Приклад
- strekke til – være nok, tilstrekkelig;
- pengene, kreftene strekker ikke til;
- føle at en ikke strekker til
Приклад
- jeg strakk en lårmuskel på treninga
- særlig i militærspråk: irettesette