Bokmålsordboka
forstrekke 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forstrekke | forstrekker | forstrakk | har forstrukket | forstrekk! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forstrukken + іменникforstrukket + іменник | forstrukket + іменник | den/det forstrukne + іменник | forstrukne + іменник | forstrekkende |
Походження
fra tysk; av for- (2Значення та вживання
- skade ved å strekke for langt
Приклад
- forstrekke en muskel
Фіксовані вирази
- forstrekke segta på seg for mye
- han forstrakk seg i forsøket