Bokmålsordboka
bevilge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bevilge | bevilger | bevilga | har bevilga | bevilg! |
| bevilget | har bevilget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bevilga + іменник | bevilga + іменник | den/det bevilga + іменник | bevilga + іменник | bevilgende |
| bevilget + іменник | bevilget + іменник | den/det bevilgede + іменник | bevilgede + іменник | |
| den/det bevilgete + іменник | bevilgete + іменник | |||
Вимова
bevilˊgeПоходження
av lavtysk bewill(ig)en ‘gå inn på ens vilje’Значення та вживання
Приклад
- kommunestyret bevilget 10 000 kr til ungdomsarbeid
- brukt som adjektiv
- Stortinget har bevilgende myndighet
Фіксовані вирази
- bevilge segunne seg
- hun har bevilget seg noen uker fri