Bokmålsordboka
steinbrudd, steinbrott
іменник середній
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| et steinbrott | steinbrottet | steinbrott | steinbrottasteinbrottene |
| et steinbrudd | steinbruddet | steinbrudd | steinbruddasteinbruddene |
Значення та вживання
sted der en bryter stein (1, 1)