Bokmålsordboka
betinge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å betinge | betinger | betinga | har betinga | beting! |
| betinget | har betinget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| betinga + іменник | betinga + іменник | den/det betinga + іменник | betinga + іменник | betingende |
| betinget + іменник | betinget + іменник | den/det betingede + іменник | betingede + іменник | |
| den/det betingete + іменник | betingete + іменник | |||
Вимова
betinˊgeПоходження
etter tysk bedingen ‘kjøpslå’; av tingeЗначення та вживання
Приклад
- den nye psykologien betinger en ny pedagogikk;
- suksess betinger at det fins et marked
Фіксовані вирази
- betinge segforbeholde seg, kreve
- betinge seg retten til noe