Bokmålsordboka
splitte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å splitte | splitter | splitta | har splitta | splitt! |
| splittet | har splittet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| splitta + іменник | splitta + іменник | den/det splitta + іменник | splitta + іменник | splittende |
| splittet + іменник | splittet + іменник | den/det splittede + іменник | splittede + іменник | |
| den/det splittete + іменник | splittete + іменник | |||