Bokmålsordboka
smykke 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å smykke | smykker | smykka | har smykka | smykk! |
| smykket | har smykket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| smykka + іменник | smykka + іменник | den/det smykka + іменник | smykka + іменник | smykkende |
| smykket + іменник | smykket + іменник | den/det smykkede + іменник | smykkede + іменник | |
| den/det smykkete + іменник | smykkete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk og tysk; beslektet med smyge, opprinnelig ‘la ringer eller klær smyge seg om’Значення та вживання
pynte, pryde
Приклад
- kirken var vakkert smykket
Фіксовані вирази
- smykke seg medflotte seg med
- Bergen kan smykke seg med ny regnrekord