Bokmålsordboka
skure
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å skure | skurer | skura | har skura | skur! |
| skuret | har skuret | |||
| skurte | har skurt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| skura + іменник | skura + іменник | den/det skura + іменник | skura + іменник | skurende |
| skuret + іменник | skuret + іменник | den/det skurede + іменник | skurede + іменник | |
| den/det skurete + іменник | skurete + іменник | |||
| skurt + іменник | skurt + іменник | den/det skurte + іменник | skurte + іменник | |
Походження
trolig fra lavtyskЗначення та вживання
gnisse hardt mot noe, skrubbe (2, 1)
Приклад
- båten skurte mot steinene;
- skure et golv
Фіксовані вирази
- la det skurela det gå sin (skjeve) gang