Bokmålsordboka
skrubbe 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å skrubbe | skrubber | skrubba | har skrubba | skrubb! |
| skrubbet | har skrubbet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| skrubba + іменник | skrubba + іменник | den/det skrubba + іменник | skrubba + іменник | skrubbende |
| skrubbet + іменник | skrubbet + іменник | den/det skrubbede + іменник | skrubbede + іменник | |
| den/det skrubbete + іменник | skrubbete + іменник | |||
Походження
egentlig ‘bevege seg bortover noe ujevnt’, beslektet med eldre dansk skrub ‘ujevnhet’Значення та вживання
- skure, gni hardt
Приклад
- skrubbe golvet;
- skrubbe en på ryggen;
- skrubbe med beina – for å bremse en kjelke eller lignende
- refleksivt:
- skrubbe seg på kneet