Bokmålsordboka
benekte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å benekte | benekter | benekta | har benekta | benekt! |
| benektet | har benektet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| benekta + іменник | benekta + іменник | den/det benekta + іменник | benekta + іменник | benektende |
| benektet + іменник | benektet + іменник | den/det benektede + іменник | benektede + іменник | |
| den/det benektete + іменник | benektete + іменник | |||
Вимова
benekˊteЗначення та вживання
bestride gyldigheten av noe, utelukke;
motsatt bekrefte
Приклад
- benekte en påstand;
- jeg vil ikke benekte det;
- han benekter at han har gjort det;
- det kan ikke benektes at …