Bokmålsordboka
sivilisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sivilisere | siviliserer | siviliserte | har sivilisert | siviliser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sivilisert + іменник | sivilisert + іменник | den/det siviliserte + іменник | siviliserte + іменник | siviliserende |
Походження
fra fransk, av latin civilis; se sivil (2Значення та вживання
oppdra til høyere kultur, ofte som adjektiv i perfektum partisipp:
Приклад
- diskriminering burde ikke forekomme i et sivilisert land;
- oppføre seg som et sivilisert menneske – dannet