Bokmålsordboka
beite 3
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å beite | beiter | beita | har beita | beit! |
| beitet | har beitet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| beita + іменник | beita + іменник | den/det beita + іменник | beita + іменник | beitende |
| beitet + іменник | beitet + іменник | den/det beitede + іменник | beitede + іменник | |
| den/det beitete + іменник | beitete + іменник | |||
Походження
norrønt beita ‘få til å bite’Значення та вживання
- om dyr: ete gress eller andre vekster på rot
Приклад
- kua går og beiter
- la husdyr beite (3, 1)
Приклад
- beite ungdyra hjemme
- bruke til beite (2, 2)
Приклад
- beite enga