Bokmålsordboka
beføle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å beføle | beføler | befølte | har befølt | beføl! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| befølt + іменник | befølt + іменник | den/det befølte + іменник | befølte + іменник | befølende |
Вимова
beføˊleПоходження
fra tysk; jamfør føleЗначення та вживання
ta på, fingre på;
berøre på en seksuelt krenkende måte
Приклад
- beføle hverandre;
- beføle den unge gutten;
- være tiltalt for å ha befølt brystene til tre kvinner