Bokmålsordboka
befale
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å befale | befaler | befalte | har befalt | befal! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| befalt + іменник | befalt + іменник | den/det befalte + іменник | befalte + іменник | befalende |
Вимова
befaˊleПоходження
av lavtysk bevalenЗначення та вживання
- gi ordre til;påby
Приклад
- jeg befaler deg å tie stille;
- som du befaler
- ha kommando (2);herske
Приклад
- befale over en hæravdeling