Bokmålsordboka
øremerke 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å øremerke | øremerker | øremerka | har øremerka | øremerk! |
| øremerket | har øremerket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| øremerka + іменник | øremerka + іменник | den/det øremerka + іменник | øremerka + іменник | øremerkende |
| øremerket + іменник | øremerket + іменник | den/det øremerkede + іменник | øremerkede + іменник | |
| den/det øremerkete + іменник | øremerkete + іменник | |||
Походження
av merke (2Значення та вживання
- sette eiermerke ved brenning, klipping eller lignende i ørene på husdyr
- reservere for et bestemt formål
Приклад
- renteinntektene ble øremerket for restaurering av festningen