Bokmålsordboka
opphøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å opphøre | opphører | opphørte | har opphørt | opphør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| opphørt + іменник | opphørt + іменник | den/det opphørte + іменник | opphørte + іменник | opphørende |
Походження
fra tysk ‘stanse og løfte hodet for å høre’Значення та вживання
Приклад
- la alle stridigheter opphøre;
- da hun forsvant, opphørte alt som var trygt