Bokmålsordboka
monne 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å monne | monner | monna | har monna | monn! |
| monnet | har monnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| monna + іменник | monna + іменник | den/det monna + іменник | monna + іменник | monnende |
| monnet + іменник | monnet + іменник | den/det monnede + іменник | monnede + іменник | |
| den/det monnete + іменник | monnete + іменник | |||
Походження
norrønt muna; jamfør monnЗначення та вживання
- gjøre virkning;duge, hjelpe, forslå
Приклад
- det er noe som monner;
- ta i så det monner;
- det monnet lite
- vokse, øke, gå framover
Приклад
- det monner jevnt;
- arbeidet monnet lite