Bokmålsordboka
mestre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mestre | mestrer | mestra | har mestra | mestr!mestre! |
| mestret | har mestret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mestra + іменник | mestra + іменник | den/det mestra + іменник | mestra + іменник | mestrende |
| mestret + іменник | mestret + іменник | den/det mestrede + іменник | mestrede + іменник | |
| den/det mestrete + іменник | mestrete + іменник | |||
Походження
av mesterЗначення та вживання
- beherske;ha tak på;greie;være herre over
Приклад
- mestre en oppgave;
- hun mestret ikke situasjonen;
- mestre vanskene;
- mestre en vill hest
- kunne (bruke) fullt ut
Приклад
- mestre et fag;
- hun mestrer teknikken;
- mestre engelsk skriftlig og muntlig