Bokmålsordboka
avløse, avløyse
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å avløse | avløser | avløste | har avløst | avløs! |
| å avløyse | avløyser | avløyste | har avløyst | avløys! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| avløst + іменник | avløst + іменник | den/det avløste + іменник | avløste + іменник | avløsende |
| avløyst + іменник | avløyst + іменник | den/det avløyste + іменник | avløyste + іменник | avløysende |
Значення та вживання
- komme i stedet for;løse (1) av
Приклад
- den ene regnbygen avløste den andre;
- vaktpostene avløser hverandre hver time