Bokmålsordboka
lute 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å lute | luter | luta | har luta | lut! |
| lutet | har lutet | |||
| lutte | har lutt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| luta + іменник | luta + іменник | den/det luta + іменник | luta + іменник | lutende |
| lutet + іменник | lutet + іменник | den/det lutede + іменник | lutede + іменник | |
| den/det lutete + іменник | lutete + іменник | |||
| lutt + іменник | lutt + іменник | den/det lutte + іменник | lutte + іменник | |
Походження
norrønt lúta, opprinnelig ‘henge slapt ned’Значення та вживання
Приклад
- lute framover;
- lute seg ut av vinduet;
- lute med hodet