Bokmålsordboka
kulse
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kulse | kulser | kulsa | har kulsa | kuls! |
| kulset | har kulset | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kulsa + іменник | kulsa + іменник | den/det kulsa + іменник | kulsa + іменник | kulsende |
| kulset + іменник | kulset + іменник | den/det kulsede + іменник | kulsede + іменник | |
| den/det kulsete + іменник | kulsete + іменник | |||
Походження
beslektet med norrønt kala ‘gjøre kald’Значення та вживання
- ha eller få kuldegysning;
Приклад
- kulse i ryggen;
- hun kulset i den våte badedrakten