Bokmålsordboka
jamføre, jevnføre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å jamføre | jamfører | jamførte | har jamført | jamfør! |
| å jevnføre | jevnfører | jevnførte | har jevnført | jevnfør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| jamført + іменник | jamført + іменник | den/det jamførte + іменник | jamførte + іменник | jamførende |
| jevnført + іменник | jevnført + іменник | den/det jevnførte + іменник | jevnførte + іменник | jevnførende |
Походження
av svensk jämföraЗначення та вживання
Приклад
- jamføre april med mai;
- jamføre by og land
- i imperativ i tekst: se;forkortet jf.
Приклад
- jamfør side 220