Bokmålsordboka
indusere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å indusere | induserer | induserte | har indusert | induser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| indusert + іменник | indusert + іменник | den/det induserte + іменник | induserte + іменник | induserende |
Походження
fra latin , av in ‘i, på’ og ducere ‘føre, lede’Значення та вживання
- slutte (5) ved induksjon (1);motsatt dedusere
- i fysikk: framkalle elektrisk spenning eller magnetisme ved induksjon (2)
- i biologi: framkalle eller stimulere endring eller reaksjon
Приклад
- indusere en fødsel