Bokmålsordboka
indikere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å indikere | indikerer | indikerte | har indikert | indiker! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| indikert + іменник | indikert + іменник | den/det indikerte + іменник | indikerte + іменник | indikerende |
Походження
av latin indicare ‘melde, vise’Значення та вживання
- tyde på;
Приклад
- prøvene indikerer at det fins olje og gass i området
- måle ved hjelp av indikator (2)