Bokmålsordboka
forplante 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forplante | forplanter | forplanta | har forplanta | forplant! |
| forplantet | har forplantet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forplanta + іменник | forplanta + іменник | den/det forplanta + іменник | forplanta + іменник | forplantende |
| forplantet + іменник | forplantet + іменник | den/det forplantede + іменник | forplantede + іменник | |
| den/det forplantete + іменник | forplantete + іменник | |||
Походження
fra dansk; av plante (2Фіксовані вирази
- forplante seg
- formere seg
- bjørnen er klar for å forplante seg;
- manetene forplanter seg med kjønnsceller
- spre seg
- lyden forplanter seg utover i rommet;
- smerten forplanter seg gjennom kroppen