Bokmålsordboka
forordne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å forordne | forordner | forordna | har forordna | forordn!forordne! |
| forordnet | har forordnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| forordna + іменник | forordna + іменник | den/det forordna + іменник | forordna + іменник | forordnende |
| forordnet + іменник | forordnet + іменник | den/det forordnede + іменник | forordnede + іменник | |
| den/det forordnete + іменник | forordnete + іменник | |||
Походження
fra tysk; av for- (2Значення та вживання
- bestemme et medisinsk tiltak;
Приклад
- legen forordnet en kur;
- legen forordnet rett behandling;
- forordne en diett
- bestemme, særlig ved lov
Приклад
- forordne dødsstraff;
- slik det er forordnet i loven;
- kongen forordner et påbud