Bokmålsordboka
formulere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å formulere | formulerer | formulerte | har formulert | formuler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| formulert + іменник | formulert + іменник | den/det formulerte + іменник | formulerte + іменник | formulerende |
Походження
fra latin; av formelЗначення та вживання
gi språklig form;
Приклад
- formulere en søknad;
- brevet er skarpt formulert;
- være flink til å formulere seg
Фіксовані вирази
- formulere segforklare eller uttrykke;
ordlegge seg- være flink til å formulere seg