Bokmålsordboka
uttrykke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å uttrykke | uttrykker | uttrykte | har uttrykt | uttrykk! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| uttrykt + іменник | uttrykt + іменник | den/det uttrykte + іменник | uttrykte + іменник | uttrykkende |
Походження
etter tysk; fra fransk exprimerЗначення та вживання
- la vise seg, gi form
Приклад
- uttrykke sin forskrekkelse ved å slå hendene sammen