Bokmålsordboka
flagre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å flagre | flagrer | flagra | har flagra | flagr!flagre! |
| flagret | har flagret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| flagra + іменник | flagra + іменник | den/det flagra + іменник | flagra + іменник | flagrende |
| flagret + іменник | flagret + іменник | den/det flagrede + іменник | flagrede + іменник | |
| den/det flagrete + іменник | flagrete + іменник | |||
Походження
norrønt flǫgra; beslektet med flaggЗначення та вживання
Приклад
- flagre i vinden;
- flagre av sted;
- sommerfuglene flagret gjennom lufta;
- gardinen flagret ut gjennom vinduet
- brukt som adjektiv
- kle seg i flagrende gevanter;
- med flagrende hår
Фіксовані вирази
- få så ørene flagrerbli kraftig irettesatt;
få sterk kritikk