Bokmålsordboka
erklære
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å erklære | erklærer | erklærte | har erklært | erklær! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| erklært + іменник | erklært + іменник | den/det erklærte + іменник | erklærte + іменник | erklærende |
Походження
fra tysk ‘gjøre klar’Значення та вживання
Приклад
- landet erklærte sin uavhengighet;
- vedtaket ble erklært ugyldig;
- erklære krig;
- erklære seg uenig i noe