Bokmålsordboka
kunngjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å kunngjøre | kunngjør | kunngjorde | har kunngjort | kunngjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| kunngjort + іменник | kunngjort + іменник | den/det kunngjorte + іменник | kunngjorte + іменник | kunngjørende |
Походження
norrønt kunngera; jamfør tysk kundmachenЗначення та вживання
gjøre kjent;
Приклад
- de kunngjorde at de skulle skilles