Bokmålsordboka
ergre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ergre | ergrer | ergra | har ergra | ergr!ergre! |
| ergret | har ergret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ergra + іменник | ergra + іменник | den/det ergra + іменник | ergra + іменник | ergrende |
| ergret + іменник | ergret + іменник | den/det ergrede + іменник | ergrede + іменник | |
| den/det ergrete + іменник | ergrete + іменник | |||
Походження
fra tysk; av argЗначення та вживання
gjøre ergerlig (2);
Приклад
- barnas oppførsel ergret ham grenseløst
Фіксовані вирази
- ergre segirritere seg
- hun ergret seg over at hun lot seg lure